Дата публікації: 7 липня 2026

Що таке архетип Матері за Юнгом?
Карл Густав Юнг описував архетип Матері як один із найдавніших і найпотужніших образів колективного несвідомого — універсальний прообраз прийняття, живлення й безумовного зв'язку, що передує будь-якому особистому досвіду стосунків із реальною матір'ю.
На відміну від архетипу Батька, пов'язаного з розрізненням і межами, архетип Матері традиційно асоціюється зі злиттям, цілісністю й самим джерелом життя. Юнг писав про подвійну природу цього архетипу: материнський образ водночас живить і поглинає, дає життя і може утримувати від сепарації.
Важливе уточнення. Це філософсько-психологічна концепція, а не експериментально доведений факт — вона залишається впливовою й клінічно корисною, але має інший статус доказовості, ніж, наприклад, дослідження Шора про ранню прив'язаність.
Що нейробіологія показує про роль матері в перші місяці життя дитини?
Дослідження Алена Шора зосереджені на постнатальному періоді — перших місяцях і роках після народження, коли права півкуля мозку дитини найактивніше розвивається через безпосередню взаємодію з матір'ю. Через тон голосу, погляд, тілесний контакт закладається здатність дитини регулювати власні емоційні стани в подальшому житті (Schore, 1994).
Коли мати здатна послідовно й чуйно відповідати на емоційні сигнали немовляти, нервова система дитини вчиться заспокоюватись і повертатись у стан рівноваги після стресу, спираючись на цей ранній досвід.
Важливе уточнення щодо дзеркальних нейронів. Система дзеркальних нейронів, пов'язана з емпатичним розпізнаванням чужих емоцій, вивчена насамперед Джакомо Ріццолатті (Rizzolatti & Craighero, 2004). Вона теж розвивається постнатально, через повторювану соціальну взаємодію в ранньому дитинстві. Якісна, безпечна взаємодія з матір'ю в цей період створює нейробіологічні умови, у яких здатність до емпатії й саморегуляції може розвиватись повноцінно.
Чому найважчі випадки в практиці часто пов'язані з незавершеним материнським зв'язком?
У практиці трапляються клієнти, чия робота йде особливо повільно й важко — і причина нерідко пов'язана з незавершеним горем від втрати вагітності, включно з перериванням вагітності за власним рішенням.
Дослідження показують: емоційні реакції на переривання вагітності широко варіюються від людини до людини — від полегшення до тривалого, складного горя (Major et al., 2009; APA Task Force on Mental Health and Abortion, 2008). Для частини людей цей досвід залишається незавершеним внутрішнім процесом — прив'язаністю, яка не отримала природного завершення, горем, яке ніколи не було визнане чи оплакане, часто через сором чи соціальний тиск мовчати про це.
Важливе уточнення. Це спостереження з практичної роботи з конкретними клієнтами, які самі прийшли з цим запитом, а не універсальне твердження про те, як кожна людина переживає подібний досвід. Наукові дані показують значну варіативність емоційних реакцій — тому підхід у роботі завжди індивідуальний, без наперед заданої оцінки самого рішення людини.
Коли таке горе залишається непрожитим, воно може закарбовуватись саме на рівні материнського архетипу — того найглибшого шару, що стосується базового відчуття зв'язку з життям і права на існування. Тому робота з цим часто йде повільніше: вона торкається не окремого спогаду, а самої основи, з якої людина сприймає життя, вразливість і втрату.
Як материнський контракт може формуватися ще до усвідомленої пам'яті?
Дитина перебуває в повній залежності від матері не лише фізично, а й на рівні найранішого емоційного досвіду — і саме тому материнське поле здатне закарбовувати патерни глибше й раніше, ніж будь-яке інше стосункове поле.
Дослідження теорії прив'язаності (Bowlby, 1969; Ainsworth, 1978) показують: перші роки життя формують стійкі внутрішні моделі стосунків, які потім впливають на все подальше емоційне функціонування людини.
За спостереженнями практики: якщо материнське поле в ранньому досвіді дитини було наповнене тривогою чи непрожитим горем, дитина вбирає це не як окрему подію, а як саму "тканину" реальності. Це і є контракт на найглибшому рівні: не окреме переконання, а базова конфігурація сприйняття життя.
Як виглядає інтегрований, здоровий архетип Матері?
Безумовне прийняття — відчуття, що можна просто бути, без потреби заслуговувати на існування.
Живлення й відновлення — здатність повертатись до внутрішнього джерела сили.
Довіра до життя — базове відчуття, що світ, у своїй основі, підтримує.
Цілісність — здатність утримувати протилежності без розколу.
Коли доступ до цього ресурсу заблокований непрожитим горем чи материнським контрактом, людина може роками шукати ці якості зовні, не підозрюючи, що джерело лежить набагато глибше.
Часті запитання
Чи означає, що після переривання вагітності обов'язково буде травма?
Ні. Дослідження показують значну варіативність реакцій — від полегшення до складного горя. Не існує універсального сценарію, і кожен досвід індивідуальний.
Чи означає складний материнський контракт, що моя мати була поганою матір'ю?
Не обов'язково. Контракт часто формується через її власний непрожитий досвід чи горе, яке вона сама, можливо, ніколи не усвідомлювала.
Чому непрожите горе від втрати вагітності може впливати на терапію роками пізніше?
Тому що воно може закарбовуватись на рівні базового відчуття зв'язку з життям, а не як окремий спогад — і тому проявляється не прямо, а через загальне відчуття тривоги чи незавершеності.
Чи можна пропрацювати це самостійно?
Часткове усвідомлення можливе, але непрожите горе такого рівня зазвичай потребує супроводу фахівця, особливо якщо воно роками залишалось невизнаним.

Наукові джерела:
Jung, C.G. (1954). The Development of Personality. Princeton University Press.
Jung, C.G. (1959). The Archetypes and the Collective Unconscious. Princeton University Press.
Bowlby, J. (1969). Attachment and Loss. Basic Books.
Ainsworth, M.D.S. et al. (1978). Patterns of Attachment. Lawrence Erlbaum.
Schore, A.N. (1994). Affect Regulation and the Origin of the Self. Lawrence Erlbaum.
Rizzolatti, G. & Craighero, L. (2004). The Mirror-Neuron System. Annual Review of Neuroscience, 27, 169–192.
American Psychological Association Task Force on Mental Health and Abortion (2008). Report of the APA Task Force on Mental Health and Abortion.

Про автора:
Вікторія Височанська — регресолог, засновник Alfa Vita. 10 років практики роботи з підсвідомими контрактами й родовою пам'яттю, понад 20 років у сфері психології та особистісного розвитку.
Якщо це відгукується — пишіть у прямі повідомлення або на victoria@alfavita.space
🌐 alfavita.space