Дата публікації: 7 липня 2026

Чому людина знову й знову опиняється в схожих, часто хворобливих стосунках?
Люди схильні несвідомо обирати партнерів, чиї емоційні риси нагадують риси значущих дорослих із раннього дитинства — навіть коли ці риси свідомо здаються небажаними. Це не випадковість чи "невезіння", а результат стійких внутрішніх моделей стосунків, сформованих у перші роки життя.
Людина може свідомо шукати турботливого, стабільного партнера — і все одно раз у раз опинятися поруч із тим, хто емоційно недоступний чи непередбачуваний. Це виглядає нелогічно з погляду свідомого вибору, і саме тому часто пояснюється "невдачею" чи "поганим смаком на людей", хоча за цим стоїть конкретний психологічний механізм.
Що теорія прив'язаності пояснює про повторювані патерни стосунків?
Джон Боулбі показав: у перші роки життя дитина формує стійку внутрішню модель стосунків — так звану "робочу модель" (internal working model), яка визначає її очікування від близькості, довіри й безпеки в усіх подальших стосунках.
Мері Ейнсворт у класичному дослідженні "Дивна ситуація" (1978) виявила: стиль прив'язаності, сформований у стосунках з першим опікуном, з високою точністю передбачає патерни поведінки в романтичних стосунках дорослого. Тривожний, уникаючий чи дезорганізований стиль прив'язаності в дитинстві часто відтворюється в дорослих стосунках — не тому, що людина свідомо цього хоче, а тому, що це знайомий, передбачуваний патерн, навіть якщо він болючий.
Чому знайоме відчувається "правильним", навіть якщо воно шкідливе?
Нервова система сприймає знайоме як безпечне, а незнайоме — як потенційно загрозливе, незалежно від того, чи справді знайомий патерн корисний для людини.
Це узгоджується з принципом, який ми вже розглядали в інших статтях: мозок оцінює новий стимул на предмет невизначеності швидше, ніж встигає раціонально проаналізувати, чи є він дійсно безпечним (Grupe & Nitschke, 2013). Тому партнер зі стабільним, послідовним, "нудним" для нервової системи стилем прив'язаності може відчуватись менш "притягальним", ніж партнер із непередбачуваною, знайомою з дитинства динамікою — навіть якщо саме ця динаміка завдає болю.
Як контракт, а не лише звичка, може лежати в основі вибору партнерів?
За спостереженнями практики Alfa Vita, повторюваний вибір емоційно недоступних чи складних партнерів часто тримається не просто на звичному патерні прив'язаності, а на глибшому рішенні: переконанні, що саме такі стосунки й означають любов, або що людина не заслуговує на щось інше.
Це рішення може формуватись у ранньому дитинстві — наприклад, коли єдиний доступний спосіб отримати увагу значущого дорослого був через тривогу, заслуговування чи терпіння. Дитина засвоює: "любов означає боротьбу за увагу" чи "щоб мене помітили, я маю бути зручною, а не справжньою". У дорослому віці ці ранні висновки продовжують несвідомо визначати, який тип партнера відчувається "притягальним", а який — просто нецікавим.
Важливе методологічне уточнення. Це інтерпретаційна модель практики Alfa Vita, яка розширює наукову теорію прив'язаності до глибшого поняття контракту. Це практичне спостереження з клінічного досвіду, а не окремо верифікований науковий факт.
Чому усвідомлення патерну не завжди зупиняє його повторення?
Людина може чітко бачити, що обирає той самий тип партнера знову й знову, і все одно повторювати цей вибір — тому що усвідомлення відбувається на рівні аналітичного мислення, тоді як сам патерн прив'язаності закарбований глибше, у тілесній, довербальній пам'яті.
Це узгоджується із загальним принципом, який ми вже розглядали в статтях про самосаботаж і трикутник Карпмана: знання про патерн і автоматична емоційна реакція — це певною мірою різні системи. Тому людина може роками розуміти механізм власного вибору партнерів і все одно відчувати непереборний потяг саме до знайомого, хай навіть болючого типу стосунків.
Як цей патерн може бути пов'язаний із родовим контекстом?
Іноді повторюваний вибір складних партнерів виявляється пов'язаним не лише з особистим досвідом людини, а з ширшим родовим патерном — наприклад, коли в родині існувала стійка модель стосунків, яку жінки чи чоловіки роду відтворювали з покоління в покоління.
За спостереженнями практики, це узгоджується із системним принципом Хеллінгера про лояльність родовій системі (Hellinger, 1998): людина може несвідомо відтворювати родовий сценарій стосунків, навіть не знаючи детально історію попередніх поколінь, — ніби залишаючись вірною знайомій моделі, а не обираючи власний шлях.
Часті запитання
Чи означає це, що я приречена повторювати той самий тип стосунків назавжди?
Ні. Це засвоєний, а не незмінний патерн. Усвідомлення механізму й робота з першопричиною можуть змінити те, що виглядало як стійка закономірність.
Чи можна змінити тип партнерів, яких я обираю, лише свідомим рішенням?
Свідоме рішення — важливий перший крок, але якщо в основі лежить глибший патерн прив'язаності чи контракт, самого рішення часто недостатньо для стійкої зміни без глибшої роботи.
Чому мене не приваблюють "хороші", стабільні партнери?
Це поширений досвід: нервова система може сприймати стабільність як "нудьгу" через незнайомість цього патерну, а не тому, що стабільні стосунки самі по собі гірші.
Чи є ідея "контракту на повторюваний вибір партнерів" науково доведеною?
Теорія прив'язаності добре підтверджена дослідженнями. Ідея глибшого контракту, що утримує цей вибір, — це інтерпретаційна модель практики Alfa Vita, яка спирається на клінічний досвід, а не окремо верифікований науковий факт.

Наукові джерела:
Bowlby, J. (1969). Attachment and Loss. Basic Books.
Ainsworth, M.D.S. et al. (1978). Patterns of Attachment. Lawrence Erlbaum.
Grupe, D.W. & Nitschke, J.B. (2013). Uncertainty and anticipation in anxiety: an integrated neurobiological and psychological perspective. Nature Reviews Neuroscience, 14(7), 488–501.
Hellinger, B. (1998). Love's Hidden Symmetry. Zeig, Tucker & Co.

Про автора:
Вікторія Височанська — регресолог, засновник Alfa Vita. 10 років практики роботи з підсвідомими контрактами й родовою пам'яттю, понад 20 років у сфері психології та особистісного розвитку.
Якщо це відгукується — пишіть у прямі повідомлення або на victoria@alfavita.space
🌐 alfavita.space